1 Е-

ней-

спо-

дар,

по-

су-

мо-

вав-

ши,

На-

си-

лу

тро-

хи

вга-

мо-

вавсь;

По-

пла-

кав-

ши

і

по-

ри-

дав-

ши,

Си-

вуш-

ко-

ю

по-

час-

то-

вавсь;

Но

все-

та-

ки

йо-

го

му-

ти-

ло

І

ко-

ло

сер-

день-

ка

кру-

ти-

ло,

Не-

біж-

чик

час-

то

щось

взди-

хав;

Він

мо-

ря

так

у-

же

бо-

яв-

ся,

Що

на

бо-

гів

не

по-

кла-

дав-

ся

І

бать-

ко-

ві

не

до-

ві-

ряв.

2 А

віт-

ри

зза-

ду

все

тру-

би-

ли

В по-

ти-

ли-

цю

йо-

го

чов-

нам,

Що

мча-

ли-

ся

зо

все-

ї

си-

ли

По

чор-

ним

пі-

ня-

вим

во-

дам.

Греб-

ці

і

вес-

ла

по-

ло-

жи-

ли,

Та

си-

дя

лю-

леч-

ки

ку-

ри-

ли

І

кур-

ги-

ка-

ли

пі-

сень-

ок:

Ко-

заць-

ких,

гар-

них,

за-

по-

розь-

ких,

А

я-

кі

зна-

ли,

то

мос-

ковсь-

ких

Ви-

га-

до-

ва-

ли

бри-

день-

ок.

3 Про

Са-

гай-

дач-

но-

го

спі-

ва-

ли,

Ли-

бонь

спі-

ва-

ли

і

про

Січ,

Як

в пі-

кі-

не-

ри

на-

би-

ра-

ли,

Я

к ман-

дро-

вав

ко-

зак

всю

ніч;

Пол-

тавсь-

ку

сла-

ви-

ли

Швед-

чи-

ну,

І

не-

ня

як

сво-

ю

ди-

ти-

ну

З дво-

ра

про-

ва-

ди-

ла

в по-

ход;

Як

під

Бен-

дер'-

ю

во-

ю-

ва-

ли,

Без

га-

лу-

шок

як

по-

ми-

ра-

ли,

Ко-

лись

як

був

го-

лод-

ний

год.

4 Не

так

то

ді-

єть-

ся

все

хут-

ко,

Як

швид-

ко

ка-

жуть

нам

ка-

зок;

Е-

ней

наш

плив

хоть

ду-

же

пруд-

ко,

Та

вже

ж він

пла-

вав

не

день-

ок;

До-

вгень-

ко

по

мо-

рю

щось

шля-

лись

І

са-

ми

о

сві-

ті

не

зна-

лись,

Не

знав

тро-

я-

нець

ні

о-

дин,

Ку-

ди,

про

що

і

як

швен-

дю-

ють,

Ку-

ди

се

так

во-

ни

ман-

дру-

ють,

Ку-

ди

їх

мчить

Ан-

хи-

зів

син.

5 От

так

по-

пла-

вав-

ши

не-

ма-

ло

І

по-

блу-

див-

ши

по

мо-

рям,

Як

ось

і

зем-

лю

вид-

но

ста-

ло,

По-

ба-

чи-

ли

кі-

нець

бі-

дам!

До

бе-

ре-

га

як-

раз

при-

ста-

ли,

На

зем-

лю

з чов-

нів

по-

вста-

ва-

ли

І

ста-

ли

ту-

та

од-

ди-

хать.

Ся

Кумсь-

ко-

ю

зе-

мель-

ка

зва-

лась,

Во-

на

тро-

ян-

цям

спо-

до-

ба-

лась,

Да-

лось

і

їй

тро-

ян-

ців

знать.

6 Роз-

гар-

ді-

яш

на-

став

тро-

ян-

цям,

Оп'-

ять

за-

бу-

ли

го-

рю-

вать;

Бу-

ва-

є

щас-

тя

скрізь

по-

ган-

цям,

А

до-

брий

му-

сить

про-

па-

дать.

І

тут

во-

ни

не

ша-

но-

ва-

лись,

А

за-

раз

всі

і

по-

тас-

ка-

лись,

Чо-

го

хо-

ті-

ло-

ся

шу-

кать:

Я-

ко-

му -

ме-

ду

та

го-

ріл-

ки,

Я-

ко-

му -

мо-

ло-

ди-

ці,

дів-

ки,

Ос-

ко-

му

щоб

з зу-

бів

зіг-

нать.

7 Бу-

ли

бур-

ла-

ки

сі

мо-

тор-

ні,

Тут

по-

зна-

ко-

ми-

лись

той

час,

З ди-

я-

во-

ла

швид-

кі,

про-

вор-

ні,

Під-

пус-

тять

мос-

ка-

ля

як-

раз.

Зо

всі-

ми

мит-

тю

по-

бра-

та-

лись,

По-

сва-

та-

лись

і

по-

ку-

ма-

лись,

Мов

зро-

ду

ту-

теч-

ка

жи-

ли;

Хто

мав

к чо-

му

я-

ку

ке-

бе-

ту,

Та-

ко-

го

той

шу-

кав

бень-

ке-

ту,

Всі

ве-

ре-

мі-

ю

під-

ня-

ли.

8 Де

до-

світ-

ки,

де

ве-

чор-

ни-

ці,

А-

бо

ве-

сіл-

ля

де

бу-

ло,

Дів-

ча-

та

де

і

мо-

ло-

ди-

ці,

Ко-

му

ро-

ди-

ни

на-

да-

ло,

То

тут

тро-

ян-

ці

і

вро-

ди-

лись;

І

лиш

гля-

ди,

то

й за-

хо-

ди-

лись

Ко-

ло

жі-

нок

там

во-

ро-

жить,

І,

чо-

ло-

ві-

ків

під-

по-

їв-

ши,

Жі-

нок,

ку-

ди

хто

знав,

по-

вів-

ши,

Да-

вай

по

чар-

ці

з ни-

ми

пить.

9 Я-

кі

ж бу-

ли

до

карт

о-

хо-

чі,

То

не

си-

ді-

ли

дур-

но

тут;

Гу-

ля-

ли

час-

то

до

пів-

но-

чі

В ніс-

ка,

в па-

ри,

у

ла-

ви,

в жгут,

У

пам-

фи-

ля,

в віз-

ка

і

в ке-

па,

Ко-

му

ж із

них

бу-

ла

до-

те-

па,

То

в гро-

ші

гра-

ли

всім

лис-

тів.

Тут

всі

по

во-

лі

за-

бав-

ля-

лись,

Пи-

ли,

іг-

ра-

ли,

же-

ни-

ха-

лись.

Ніх-

то

без

ді-

ла

не

си-

дів.

10 Е-

ней

о-

дин

не

ве-

се-

лив-

ся,

Йо-

му

не-

ми-

ле

все

бу-

ло;

Йо-

му

Плу-

тон

та

бать-

ко

снив-

ся,

І

пек-

ло

в го-

ло-

ву

ввій-

шло.

Ос-

та-

вив-

ши

сво-

їх

гу-

ля-

ти,

Пі-

шов

скрізь

по

по-

лям

шу-

ка-

ти,

Щоб

хто

до-

ро-

гу

по-

ка-

зав:

Ку-

ди

до

пек-

ла

ман-

дро-

ва-

ти,

Щоб

ро-

зіз-

на-

ти,

роз-

пи-

та-

ти,

Бо

в пек-

ло

стеж-

ки

він

не

знав.

11 І-

шов,

і-

шов,

аж

з ру-

сих

куд-

рів

В три

ря-

ди

ка-

пав

піт

на

ніс,

Як

ось

за-

ба-

чив

щось

і

уз-

дрів,

Гус-

тий

прой-

шов-

ши

ду-

же

ліс.

На

ніж-

ці

ку-

ря-

чій

сто-

я-

ла

То

хат-

ка

ду-

же

об-

вет-

ша-

ла,

І

вся

вер-

ті-

ла-

ся

кру-

гом;

Він,

до

ті-

ї

прий-

шов-

ши

ха-

ти,

Ха-

зя-

ї-

на

став

вик-

ли-

ка-

ти,

При-

щу-

рив-

ши-

ся

під

вік-

ном.

12 Е-

ней

сто-

яв

і

до-

жи-

дав-

ся,

Щоб

вий-

шов

з ха-

ти

хто-

не-

будь,

У

две-

рі

сту-

кав,

до-

бу-

вав-

ся,

Хо-

тів

був

хат-

ку

з ніж-

ки

спхнуть.

Як

вий-

шла

ба-

би-

ще

ста-

ра-

я,

Кри-

ва,

гор-

ба-

та-

я,

су-

ха-

я,

За-

пліс-

ня-

ві-

ла

вся

в шра-

мах;

Сі-

да,

ря-

ба,

без-

зу-

ба,

ко-

са,

Роз-

хрис-

та-

на,

про-

сто-

во-

ло-

са,

І

як

в на-

мис-

ті,

вся

в жов-

нах.

13 Е-

ней,

та-

ку

уз-

дрів-

ши

ця-

цю,

Не

знав

із

ля-

ку

де

сто-

яв;

І

ду-

мав,

що

сво-

ю

всю

пра-

цю

На-

ві-

ки

ту-

та

по-

те-

ряв.

Як

ось

до

йо-

го

під-

сту-

пи-

ла

Я-

га

ся

і

за-

го-

во-

ри-

ла,

Роз-

зя-

вив-

ши

сво-

ї

ус-

та:

"Гай,

гай

же,

сли-

хом

по-

сли-

ха-

ти,

Ан-

хи-

зен-

ка

у

віч

ви-

да-

ти,

А

як

за-

брів

ти

в сі

міс-

та?

14 Дав-

но

те-

бе

я

до-

жи-

да-

ю

І

ду-

ма-

ла,

що

вже

про-

пав;

Я

все

див-

люсь

та

ви-

зи-

ра-

ю,

Аж

ось

ко-

ли

ти

при-

чва-

лав.

Ме-

ні

вже

роз-

ка-

за-

ли

з не-

ба,

Чо-

го

то-

бі

пиль-

нень-

ко

тре-

ба, -

О-

тець

твій

був

у

ме-

не

тут".

Е-

ней

сьо-

му

по-

ди-

во-

вав-

ся

І

ба-

би

су-

чо-

ї

спи-

тав-

ся:

Як

відь-

му

злу-

ю

сю

зо-

вуть.

15 "Я

Кумсь-

ка-

я

зо-

вусь

Си-

вил-

ла,

Яс-

но-

го

Фе-

ба

по-

па-

дя,

При

йо-

го

хра-

мі

по-

сі-

ді-

ла,

Дав-

но

жи-

ву

на

сві-

ті

я!

При

Швед-

чи-

ні

я

ді-

во-

ва-

ла,

А

та-

тар-

ва

як

на-

бі-

га-

ла,

То

вже

я

за-

му-

жем

бу-

ла;

І

пер-

шу

са-

ра-

ну

за-

зна-

ю;

Ко-

ли

ж був

трус,

як

із-

га-

да-

ю,

То

вся

здриг-

нусь,

мов-

би

ма-

ла.

16 На

сві-

ті

вся-

чи-

ну

я

зна-

ю,

Хоть

ні-

ку-

ди

і

не

хо-

жу,

І

лю-

дям

в нуж-

ді

по-

ма-

га-

ю,

І

їм

на

звіз-

дах

во-

ро-

жу:

Ко-

му

чи

тряс-

цю

о-

діг-

на-

ти,

Од

за-

уш-

ниць

чи

по-

шеп-

та-

ти,

А-

бо

і

во-

лос

і-

зіг-

нать;

Шеп-

чу -

у-

ро-

ки

про-

га-

ня-

ю,

Пе-

ре-

по-

ло-

хи

ви-

ли-

ва-

ю,

Га-

дюк

у-

мі-

ю

за-

мов-

лять.

17 Те-

пер

хо-

ді-

мо

лиш

в кап-

ли-

цю,

Там

Фе-

бо-

ві

ти

по-

кло-

нись

І

о-

бі-

щай

йо-

му

те-

ли-

цю,

А

по-

слі

гар-

но

по-

мо-

лись.

Не

по-

жа-

лій

лиш

зо-

ло-

то-

го

Для

Фе-

ба

світ-

ло-

го,

яс-

но-

го,

Та

і

ме-

ні

що

пе-

ре-

кинь;

То

ми

то-

бі

та-

ки

щось

ска-

жем,

А

мо-

же,

в пек-

ло

шлях

по-

ка-

жем,

І-

ди,

ут-

рись

і

більш

не

слинь".

18 Прий-

шли

в кап-

ли-

цю

пе-

ред

Фе-

ба,

Е-

ней

по-

кло-

ни

би-

ти

став,

Щоб

із

бла-

кит-

но-

го

Феб

не-

ба

Йо-

му

всю

лас-

ку

по-

ка-

зав.

Си-

вил-

лу

тут

за-

мор-

до-

ва-

ло,

І

о-

чі

на

лоб

по-

зга-

ня-

ло,

І

ди-

бом

во-

лос

став

сі-

дий;

Клуб-

ком

із

ро-

та

пі-

на

би-

лась;

Са-

ма

ж вся

кор-

чи-

лась,

кри-

ви-

лась,

Мов

дух

все-

лив-

ся

в не-

ї

злий.

19 Тряс-

лась,

крек-

та-

ла,

по-

би-

ва-

лась,

Як

бу-

бен,

си-

ня

ста-

ла

вся;

У-

пав-

ши

на

зем-

лю,

ка-

ча-

лась,

У

бар-

ло-

зі

мов

по-

ро-

ся.

І

чим

Е-

ней

мо-

лив-

ся

біль-

ше,

То

все

бу-

ло

Си-

вил-

лі

гір-

ше;

А

по-

слі,

як

пе-

ре-

мо-

ливсь,

З Си-

вил-

ли

тіль-

ко

піт

ко-

тив-

ся;

Е-

ней

же

на

не-

ї

ди-

вив-

ся,

Дри-

жав

од

стра-

ху

і

тру-

сивсь.

20 Си-

вил-

ла

тро-

хи

о-

чу-

ня-

ла,

О-

тер-

ла

пі-

ну

на

гу-

бах;

І

до

Е-

не-

я

про-

вор-

ча-

ла

При-

каз

од

Фе-

ба

в сих

сло-

вах:

"Та-

ка

бо-

гів

О-

лимп-

ських

ра-

да,

Що

ти

і

вся

тво-

я

гро-

ма-

да

Не

бу-

де-

те

по

смерть

в Ри-

му;

Но

що

те-

бе

там

бу-

дуть

зна-

ти,

Тво-

є

і-

мен-

ня

вих-

ва-

ля-

ти;

Но

ти

не

ра-

дуй-

ся

сьо-

му.

21 І-

ще

ти

вип'-

єш

до-

бру

по-

вну,

По

всіх

у-

сю-

дах

бу-

деш

ти;

І

до-

лю

гір-

ку,

не-

вго-

мон-

ну

Го-

товсь

сво-

ю

не

раз

кляс-

ти.

Ю-

но-

на

ще

не

вдо-

воль-

ни-

лась,

Ї-

ї

зло-

ба

щоб

о-

ко-

ши-

лась

Хо-

тя

б на

прав-

ну-

ках

тво-

їх;

Но

по-

слі

бу-

деш

жить

по-

пансь-

ки,

І

лю-

ди

всі

тво-

ї

тро-

янсь-

кі

За-

бу-

дуть

всіх

сих

бід

сво-

їх".

22 Е-

ней

по-

хню-

пивсь,

до-

слу-

хав-

ся,

Си-

вил-

ла

що

йо-

му

вер-

зла,

Сто-

яв,

за

го-

ло-

ву

у-

зяв-

ся,

Не

по

йо-

му

ся

річ

бу-

ла.

"Тро-

хи

ме-

не

ти

не

мо-

ро-

чиш,

Не

роз-

чов-

пу,

що

ти

про-

ро-

чиш, -

Е-

ней

Си-

вил-

лі

го-

во-

рив: -

Ди-

я-

вол

зна-

є,

хто

з вас

бре-

ше,

Тро-

хи

б ме-

ні

бу-

ло

не

лег-

ше,

Як-

би

я

Фе-

ба

не

про-

сив.

23 Та

вже

що

бу-

де,

те

і

бу-

де,

А

бу-

де

те,

що

бог

нам

дасть;

Не

ан-

ге-

ли -

та-

кі-

ї

ж лю-

ди,

Ко-

лись

нам

тре-

ба

всім

про-

пасть.

До

ме-

не

будь

лиш

ти

лас-

ка-

ва,

Ус-

луж-

ли-

ва

і

не-

лу-

ка-

ва,

Ме-

не

до

бать-

ка

по-

ве-

ди;

Я

про-

хо-

див-

ся

б ра-

ди

ску-

ки

По-

ба-

чи-

ти

пе-

кель-

ні

му-

ки,

А-

ну,

на

звіз-

ди

по-

гля-

ди.

24 Не

пер-

ший

я,

та

й не

по-

слід-

ній,

І-

ду

до

пек-

ла

на

по-

клон:

Ор-

фей

я-

кий

у-

же

не-

гід-

ний,

Та

що

ж йо-

му

зро-

бив

Плу-

тон;

А

Гер-

ку-

лес

як

у-

ва-

лив-

ся,

То

так

у

пек-

лі

роз-

хо-

див-

ся,

Що

всіх

чор-

тяк

по-

роз-

га-

няв."

"А-

ну!

Чер-

кнім -

а

для

о-

хо-

ти

То-

бі

я

дам

на

дві

ох-

во-

ти...

Та

ну

ж! ска-

жи,

щоб

я

вже

знав".

25 "Ог-

нем,

як

ба-

чу,

ти

іг-

ра-

єш, -

Йо-

му

да-

ла

я-

га

од-

віт: -

Ти

пек-

ла,

ба-

чу,

ще

не

зна-

єш,

Не

мил

то-

бі

у-

же

десь

світ.

Не

люб-

лять

в пек-

лі

жар-

то-

ва-

ти,

По-

вік

то-

бі

да-

дуть-

ся

зна-

ти,

От

тіль-

ко

ніс

ту-

ди

по-

сунь;

То-

бі

там

бу-

де

не

до

чми-

ги,

Як

під-

не-

суть

із

от-

цом

фи-

ги,

То

за-

раз

вхо-

пить

те-

бе

лунь.

26 Ко-

ли

ж сю

ма-

єш

ти

о-

хо-

ту

У

бать-

ка

в пек-

лі

по-

бу-

вать,

Ме-

ні

дай

за-

раз

за

ро-

бо-

ту,

То

я

прий-

му-

ся

му-

со-

вать,

Як

нам

до

пек-

ла

до-

ва-

ли-

тись

І

там

на

мер-

твих

по-

ди-

ви-

тись;

Ти

зна-

єш -

ду-

рень

не

бе-

ре:

У

нас

хоть

тро-

хи

хто

тя-

му-

щий,

У-

мі-

є

жить

по

прав-

ді

су-

щій,

То

той,

хоть

з бать-

ка,

то

зде-

ре.

27 По-

ким

же

що,

то

ти

по-

слу-

хай

То-

го,

що

я

то-

бі

ска-

жу,

І

го-

ло-

ви

со-

бі

не

чу-

хай...

Я

в пек-

ло

стеж-

ку

по-

ка-

жу:

В лі-

су

ве-

ли-

ко-

му,

гус-

то-

му,

Не-

про-

хо-

ди-

мо-

му,

пус-

то-

му

Я-

ке-

єсь

де-

ре-

во

рос-

те;

На

нім

кис-

ли-

ці

не

про-

сті-

ї

Рос-

туть -

як

жар,

всі

зо-

ло-

ті-

ї,

І

де-

рев-

це

те

не

тов-

сте.

28 Із

де-

ре-

ва

сьо-

го

зло-

ми-

ти

Ти

му-

сиш

гіль-