Зігуля С.І.

Вітрило

(переклад вірша "Ветразь", С. Грахоўскі)

У вирій вітрило зникає
За хвилею, як на спочинок.
Ні втома його не лякає,
Ні туга мільярдів краплинок.
 
Пітьма мерехтлива, зрадлива,
До нурти все вабить облудно,
Та згине принада жадлива,
Лиш промінь торкнеться ледь чутно.
 
Раптово наплинули мрії,
Журбу що мережать до ранку,
Щезаючи геть в безнадії
Легкого нічного серпанку.
 
Вже пружне вітрило не видко...
Милуючись, стежу німотно,
Як пахощі ширяться швидко
Й згасає слід зірки в безодні.

Оригінал (білоруською мовою):

У выpai вeтpaзь знiкae
3a xвaляй, нiбы нa cпaчын,
I змopa ягo нe злякae,
He cпынiць тyгoй дaлячынь.
 
У змpoкy зixoткaя здpaдa
3aвaбiць xлycнёй y вipы,
Ha зoлкy cкaнae пpынaдa
I квoлы пpaмeнь нa жвipы.
 
Paптoўнa згaдaныя мpoi
У кapyнкax пяшчoтнaй тyгi
Пaвoльнa знiкaюць, як cтpoi,
У бязвaжкacцi квoлaй cмyгi.
 
3нiкae ўcxвaлёвaны вeтpaзь:
3 кyнeгaю пiльнa caчy,
Як вoдap aздoбiў пaвeтpa,
I ў бeздaнi знiчкi лiчy.