1 Е-

ней,

по-

плив-

ши

си-

нім

мо-

рем,

На

Кар-

фа-

ге-

ну

ог-

ля-

давсь;

Бо-

ровсь

з сво-

їм,

сер-

де-

га,

го-

рем,

Слізь-

ми,

бід-

няж-

ка,

об-

ли-

вавсь.

Хоть

од

Ди-

до-

ни

плив

по-

спіш-

но,

Та

пла-

кав

гір-

ко,

не-

у-

тіш-

но.

По-

чув-

ши

ж, що

в ог-

ні

спек-

лась,

Ска-

зав: "

Не-

хай

їй

віч-

не

царс-

тво,

Ме-

ні

же

до-

вго-

літ-

нє

панс-

тво,

І

щоб

дру-

га

вдо-

ва

най-

шлась!"

2 Як

ось

і

мо-

ре

ста-

ло

гра-

ти,

Ве-

ли-

кі

хви-

лі

під-

ня-

лись,

І

віт-

ри

за-

ча-

ли

бур-

ха-

ти,

Аж

чов-

ни

на

мо-

рі

тряс-

лись.

Во-

до-

ю

чорт-

зна-

як

кру-

ти-

ло,

Що

тро-

хи

всіх

не

по-

то-

пи-

ло,

Вер-

ті-

лись

чов-

ни,

мов

дур-

ні.

Тро-

ян-

ці

з стра-

ху

за-

дри-

жа-

ли,

І

що

ро-

би-

ти,

всі

не

зна-

ли,

Сто-

я-

ли

мов-

чки

всі

смут-

ні.

3 О-

дин

з тро-

янсь-

ко-

ї

ва-

та-

ги,

По

їх

він

звав-

ся

Па-

лі-

нур;

Сей

біль-

ше

мав

дру-

гих

од-

ва-

ги,

Смі-

лень-

кий

був

і

ба-

ла-

гур;

Що

на-

пе-

ред

сей

сха-

ме-

нув-

ся

І

до

Не-

пту-

на

ок-

лик-

нув-

ся:

"А

що

ти

ро-

биш,

пан

Не-

птун!

Чи

се

і

ти

пус-

тивсь

в ле-

да-

що,

Що

хо-

чеш

нас

звес-

ти

ні-

на-

що?

Хі-

ба

пів-

ко-

пи

і

за-

був?"

4 А

да-

лі

піс-

ля

се-

ї

мо-

ви

Тро-

ян-

цям

він

так

всім

ска-

зав:

"Бу-

вай-

те,

брат-

ця,

ви

здо-

ро-

ві!

О-

це

Не-

птун

за-

муд-

ро-

вав.

Ку-

ди

те-

пер

ми,

брат-

ця,

пій-

дем?

В І-

та-

лі-

ю

ми

не

до-

ї-

дем,

Бо

мо-

ре

ду-

же

щось

шпу-

є,

І-

та-

лі-

я

від-

сіль

не

близь-

ко,

А

мо-

рем

в бу-

рю

ї-

хать

слизь-

ко,

Чов-

нів

ніх-

то

не

під-

ку-

є.

5 Ось

тут

зе-

мель-

ка

єсть,

хлоп'-

я-

та,

Від-

сіль

во-

на

не-

вда-

ле-

ку:

Си-

ци-

лі-

я,

зем-

ля

ба-

га-

та,

Во-

на

ме-

ні

щось

по

зна-

ку.

Дмух-

нім

лиш,

брат-

ця,

ми

до

не-

ї

Збу-

ва-

ти

го-

рес-

ті

сво-

є-

ї,

Там

до-

брий

цар

жи-

ве

А-

цест.

Ми

там,

як

до-

ма,

о-

чу-

ня-

єм,

І

як

у

се-

бе,

за-

гу-

ля-

єм,

Всьо-

го

у

ньо-

го

вдо-

воль

єсть".

6 Тро-

ян-

ці

ра-

зом

при-

ня-

ли-

ся

І

ста-

ли

вес-

ла-

ми

греб-

ти,

Як

стріл-

ки,

чов-

ни-

ки

не-

сли-

ся,

Мов

зза-

ду

пха-

ли

їх

чор-

ти.

Їх

си-

ци-

лій-

ці

як

уз-

дрі-

ли,

То

з .го-

ро-

да,

мов

по-

ду-

рі-

ли,

До

мо-

ря

біг-

ли

всі

встрі-

чать.

Тут

між

со-

бо-

ю

роз-

пи-

та-

лись,

Чо-

лом-

ка-

лись

і

об-

ні-

ма-

лись,

Піш-

ли

до

ко-

ро-

ля

гу-

лять.

7 А-

цест

Е-

не-

ю,

як

би

бра-

ту,

Ве-

ли-

ку

лас-

ку

по-

ка-

зав,

І,

за-

раз

по-

про-

сив-

ши

в ха-

ту,

Го-

ріл-

ко-

ю

по-

час-

то-

вав;

На

за-

кус-

ку

на-

кла-

ли

са-

ла,

Ле-

жа-

ла

ков-

ба-

са

чи-

ма-

ла

І

хлі-

ба

по-

вне

ре-

ше-

то.

Тро-

ян-

цям

всім

да-

ли

те-

те-

рі

І

від-

пус-

ти-

ли

на

ква-

те-

рі:

Щоб

йшли,

ку-

ди

по-

тра-

пить

хто.

8 Тут

за-

раз

під-

ня-

ли

бань-

ке-

ти

За-

мур-

мо-

та-

ли,

як

ко-

ти,

І

в ках-

лях

по-

нес-

ли

паш-

ке-

ти,

І

ки-

се-

лю

їм

до

си-

ти;

Га-

ря-

чу-

ю,

м'я-

ку

бу-

хин-

ку,

Зра-

зо-

ву

до

риж-

ків

пе-

чін-

ку,

Гре-

ча-

ний

з час-

ни-

ком

пан-

пух.

Е-

ней

з до-

ро-

ги

на-

ли-

гав-

ся

І

пін-

но-

ї

так

на-

хлес-

тав-

ся,

Тро-

хи

не

ви-

персь

з йо-

го

дух.

9 Е-

ней

хоть

тро-

хи

був

під-

пи-

лий,

Та

з ро-

зу-

мом

не

по-

те-

рявсь;

Він

син

був

бо-

го-

бо-

яз-

ли-

вий,

По

смер-

ти

бать-

ка

не

цу-

равсь.

В сей

день

йо-

го

о-

тець

оп-

ряг-

ся,

Як

чи-

кил-

ди-

хи

о-

біж-

рав-

ся, -

Ан-

хиз

з го-

рі-

лоч-

ки

у-

мер.

Е-

ней

схо-

тів

о-

бід

справ-

ля-

ти

І

тут

стар-

ців

на-

го-

до-

ва-

ти, -

Щоб

біг

ду-

ші

свій

рай

од-

пер.

10 Зіб-

рав

тро-

янсь-

ку

всю

гро-

ма-

ду

І

сам

пі-

шов

над-

вір

до

них,

Про-

сить

у

їх

со-

бі

по-

ра-

ду,

Ска-

зав

їм

річ

в сло-

вах

та-

ких:

"Па-

но-

ве,

зна-

є-

те,

тро-

я-

не

І

всі

хре-

ще-

ні-

ї

ми-

ря-

не,

Що

мій

о-

тець

бу-

вав

Ан-

хиз,

Йо-

го

си-

ву-

ха

за-

па-

ли-

ла

І

жи-

во-

та

у-

ко-

ро-

ти-

ла,

І

він,

як

му-

ха

в зи-

му,

зслиз.

Зро-

би-

ти

по-

мин-

ки

я

хо-

чу,

По-

ста-

ви-

ти

о-

бід

стар-

цям -

І

за-

втра

ж - да-

лі

не

одс-

тро-

чу.

Ска-

жі-

те:

як

зда-

єть-

ся

вам?"

Сьо-

го

тро-

ян-

ці

і

ба-

жа-

ли,

І

всі

у-

го-

лос

за-

кри-

ча-

ли:

"Е-

не-

ю,

бо-

же

по-

мо-

жи;

Ко-

ли

же

хо-

чеш,

па-

не,

зна-

ти,

І

са-

ми

бу-

дем

по-

ма-

га-

ти,

Бо

ми

то-

бі

не

во-

ро-

ги".

12 І

за-

раз

мит-

тю

всі

пус-

ти-

лись

Го-

ріл-

ку,

м'я-

со

ку-

по-

вать,

Хліб,

буб-

ли-

ки,

кни-

ші

вро-

ди-

лись,

Пій-

шли

по-

су-

ди

до-

бу-

вать;

І

ко-

ли-

во

з ку-

ті

зро-

би-

ли,

Си-

ти

із

ме-

ду

на-

си-

ти-

ли,

До-

го-

во-

ри-

ли

і

по-

па;

Ха-

зя-

ї-

нів

сво-

їх

ззи-

ва-

ли,

Стар-

ців

по

у-

ли-

цям

шу-

ка-

ли,

Піш-

ла

на

дзвін

дя-

кам

ко-

па.

13 На

дру-

гий

день

ра-

нень-

ко

вста-

ли,

О-

гонь

над-

во-

рі

роз-

ве-

ли

І

м'я-

са

в ка-

за-

ни

на-

кла-

ли,

Ва-

ри-

ли

стра-

ву

і

пек-

ли.

П'ять

ка-

за-

нів

сто-

я-

ло

юш-

ки,

А

в чо-

тирь-

ох

бу-

ли

га-

луш-

ки,

Бор-

щу

тро-

хи

бу-

ло

не

з шість;

Ба-

ра-

нів

тьма

бу-

ла

ва-

ре-

них,

Ку-

рей,

гу-

сей,

ка-

чок

пе-

че-

них,

До-

си-

та

щоб

бу-

ло

всім

їсть.

14 Цеб-

ри

си-

вуш-

ки

там

сто-

я-

ли

І

бра-

ги

по-

вні-

ї

діж-

ки;

Всю

стра-

ву

в ва-

га-

ни

вли-

ва-

ли

І

роз-

да-

ва-

ли

всім

лож-

ки.

Як

про-

спі-

ва-

ли "

со

свя-

ти-

ми",

Е-

ней

об-

ливсь

слізь-

ми

гір-

ки-

ми,

І

при-

ня-

ли-

ся

всі

тре-

пать;

На-

ї-

ли-

ся

і

на-

хлис-

та-

лись,

Що

де-

я-

кі

аж

по-

ва-

ля-

лись...

Тог-

ді

і

го-

ді

по-

ми-

нать.

15 Е-

ней

і

сам

со

стар-

ши-

но-

ю

Ан-

хи-

за

до-

бре

по-

ми-

нав;

Не

здрів

ні-

чо-

го

пред

со-

бо-

ю,

А

ще

з-за

сто-

лу

не

вста-

вав;

А

да-

лі

трош-

ки

про-

хо-

див-

ся,

Про-

чу-

мав-

ся,

про-

тве-

ре-

зив-

ся,

Пі-

шов

к на-

ро-

ду,

хоть

по-

блід.

З ки-

ше-

ні

вий-

няв-

ши

пів-

кіп-

ки,

Шпур-

нув

в на-

род

дріб-

них,

як

ріп-

ки,

Щоб

тя-

ми-

ли

йо-

го

о-

бід.

16 Е-

не-

я

за-

бо-

лі-

ли

но-

ги,

Не

чув

ні

рук,

ні

го-

ло-

ви;

На-

па-

ли

з хме-

лю

пе-

ре-

ло-

ги,

О-

пух-

ли

о-

чі,

як

в со-

ви,

І

весь

об-

дув-

ся,

як

ба-

ри-

ло,

Бу-

ло

на

сві-

ті

все

не-

ми-

ло,

Мис-

лі-

те

по

зем-

лі

пи-

сав.

З нудь-

ги

ох-

ляв

і

із-

не-

міг-

ся,

В о-

де-

жі

ліг

і

не

роз-

діг-

ся,

Під

лав-

ко-

ю

до

сві-

та

спав.

17 Про-

ки-

нув-

ши-

ся,

ввесь

тру-

сив-

ся,

За

сер-

це

сса-

ло,

мов

глис-

ти;

Пе-

ре-

вер-

тав-

ся

і

ну-

див-

ся,

Не

зду-

жав

го-

ло-

ви

звес-

ти,

По-

ки

не

ви-

пив

пів-

квар-

тів-

ки

З ім-

бе-

ром

пін-

но-

ї

го-

ріл-

ки

І

кух-

ля

си-

рів-

цю

не

втер.

З-під

лав-

ки

ви-

ліз

і

струх-

нув-

ся,

За-

каш-

ляв,

чхнув

і

стре-

пе-

нув-

ся:

"Да-

вай-

те, -

крик-

нув, -

пить

те-

пер".

18 Зіб-

рав-

ши-

ся,

всі

па-

не-

ня-

та

Із-

нов

кру-

жа-

ти

на-

ча-

ли,

Пи-

ли,

як

бра-

гу

по-

ро-

ся-

та,

Го-

ріл-

ку

так

во-

ни

тяг-

ли;

Тяг-

ли

тут

пін-

нень-

ку

тро-

ян-

ці,

Не

во-

мпи-

ли

си-

ци-

лі-

ан-

ці,

Чер-

ка-

ли

до-

бре

на-

зах-

ват.

Хто

пив

тут

більш

од

всіх

си-

ву-

хи,

І

хто

пив

ра-

зом

три

ось-

му-

хи,

То

той

Е-

не-

є-

ві

був

брат.

19 Е-

ней

наш

роз-

доб-

ро-

хо-

тав-

ся,

Іг-

ри-

ща

взду-

мав

за-

вес-

ти,

І

п'я-

ний

за-

раз

роз-

кри-

чав-

ся,

Щоб

пе-

ре-

бій-

ців

при-

вес-

ти.

У

ві-

кон

шко-

ля-

рі

спі-

ва-

ли,

Ха-

лян-

дри

ци-

ган-

ки

ска-

ка-

ли,

Іг-

ра-

ли

в коб-

зи

і

сліп-

ці;

Бу-

ли

тут

раз-

ні

чу-

ти

кри-

ки,

Во-

ди-

ли

в го-

ро-

ді

му-

зи-

ки

Мо-

тор-

ні,

п'я-

ні

мо-

лод-

ці.

20 В при-

сін-

ках

всі

па-

ни

си-

ді-

ли,

Над-

во-

рі

ж вкруг

сто-

яв

на-

род.

У

вік-

на

де-

я-

кі

гля-

ді-

ли,

А

ин-

чий

був

на-

верх

во-

рот;

Аж

ось

прий-

шов

і

пе-

ре-

бі-

єць,

Уб-

ра-

ний

так,

як

ком-

па-

ні-

єць,

І

звав-

ся

мо-

ло-

дець

Да-

рес;

На

ку-

ла-

ки

став

вик-

ли-

ка-

ти

І

пе-

ре-

бій-

ця

ви-

зи-

ва-

ти,

Кри-

чав,

о-

па-

ре-

ний

мов

пес:

21 "Гей,

хто

зо

мно-

ю

вий-

де

би-

тись,

По-

куш-

то-

ва-

ти

сту-

са-

нів?

Маз-

ко-

ю

хо-

че

хто

у-

ми-

тись?

Ко-

му

не

жаль

сво-

їх

зу-

бів?

А

ну-

те,

ну-

те,

йді-

те

швид-

ше

Сю-

ди

на

ку-

ла-

ки

лиш

ближ-

че!

Я

бе-

бе-

хів

вам

над-

са-

жу;

На

о-

чі

встав-

лю

о-

ку-

ля-

ри,

Сю-

ди,

по-

ган-

ці-

ба-

ка-

ля-

ри!

Я

вся-

ко-

му

лоб

роз-

між-

жу".

22 Да-

рес

до-

вгень-

ко

до-

жи-

дав-

ся,

Мов-

ча-

ли

всі,

ніх-

то

не

йшов;

З ним

вся-

кий

би-

ти-

ся

бо-

яв-

ся,

Со-

бо-

ю

стра-

ху

він

за-

дав.

"Так

ви,

ба-

чу,

всі

лег-

ко-

ду-

хи,

Пе-

ре-

до

мно-

ю

так,

як

му-

хи,

І

пу-

до-

фе-

ти

на-

го-

ло".

Да-

рес

тут

ду-

же

на-

смі-

хав-

ся,

Со-

бо-

ю

чва-

нивсь,

ве-

ли-

чав-

ся,

Аж

со-

ром

слу-

хать

всім

бу-

ло.

23 Аб-

сест

тро-

я-

нець

був

сер-

ди-

тий,

Зга-

дав

Ен-

тел-

ла-

ко-

за-

ка,

Зро-

бив-

ся

мов

не-

са-

мо-

ви-

тий,

Чим-

дуж

дав

від-

тіль

дро-

па-

ка.

Ен-

тел-

ла

скрізь

пі-

шов

шу-

ка-

ти,

Щоб

все,

що

ба-

чив,

роз-

ка-

за-

ти

І

щоб

Да-

ре-

са

підць-

ко-

вать.

Ен-

телл

був

тяж-

ко

смі-

лий,

ду-

жий,

Му-

жик

пле-

чис-

тий

і

не-

вклю-

жий,

Тог-

ді

він

п'я-

ний

вклав-

ся

спать.

24 Знай-

шли

Ен-

тел-

ла-

сі-

ро-

ма-

ху,

Що

він

під

ти-

ном

гар-

но

спав;

Сьо-

го

сер-

деш-

но-

го

ті-

ма-

ху

Бу-

ди-

ти

ста-

ли,

щоб

ус-

тав.

Всі

го-

лос-

но

над

ним

кри-

ча-

ли,

Но-

га-

ми

вси-

лу

роз-

ка-

ча-

ли,

О-

чи-

ма

він

на

них

луп-

нув:

"Чо-

го

ви?

що

за

вра-

жа

ма-

ти,

Зіб-

ра-

лись

не

да-

ва-

ти

спа-

ти".

Ска-

зав-

ши

се,

оп'-

ять

за-

снув.

25 "Та

встань,

будь

лас-

кав,

па-

не-

сва-

ту!"

Аб-

сест

Ен-

тел-

ло-

ві

ска-

зав.

"Пій-

діть

лиш

ви

со-

бі

ік

ка-

ту!" -

Ен-

телл

на

їх

так

за-

кри-

чав.

А

по-

слі

ба-

че,

що

не

шут-

ка,

Аб-

сест

ска-

зав,

я-

ка

по-

гуд-

ка,

Про-

вор-

но

ско-

чив-

ши,

здриг-

нувсь:

"Хто,

як,

Да-

рес? -

ну,

стій-

те

на-

ші!

Зва-

рю

па-

ну

Да-

ре-

су

ка-

ші,

Го-

ріл-

ки

дай-

те

лиш

на-

п'юсь".

26 При-

мча-

ли

з ка-

за-

нок

си-

ву-

хи,

Ен-

телл

ї-

ї

раз-

ком

дмух-

нув

І

од

сі-

є-

ї

він

мок-

ру-

хи

Скри-

вивсь,

на-

мор-

щивсь

і

зів-

нув,

Ска-

зав: "

Те-

пер

хо-

ді-

мо,

брат-

ця,

До

хвас-

ту-

на

Да-

ре-

са-

лан-

ця!

Йо-

му

я

реб-

ра

по-

лі-

чу,

Зім-

ну

всьо-

го

я

на

ка-

ба-

ку,

На

смерть

зу-

ві-

чу,

мов

со-

ба-

ку,

Як

би-

ти-

ся -

я

на-

у-

чу!"

27 Прий-

шов

Ен-

телл

пе-

ред

Да-

ре-

са,

Ска-

зав

йо-

му

на

сміх: "

Гай-

гай!

Хо-

вайсь,

про-

кля-

та

не-

о-

те-

са,

За-

ран-

ня

від-

сіль

у-

ті-

кай;

Я

роз-

дав-

лю

те-

бе,

як

жа-

бу,

Зіт-

ру,

зім-

ну,

мо-

роз

як

ба-

бу,

Що

тут

і

зу-

би

ти

зіт-

неш.

Те-

бе

ди-

я-

вол

не

піз-

на-

є,

З кіс-

тка-

ми

чорт

те-

бе

зли-

га-

є,

У-

же

від

ме-

не

не

влиз-

неш".

28 На

зем-

лю

шап-

ку

по-

ло-

жив-

ши,

По

ло-