1 Е-

ней

був

па-

ру-

бок

мо-

тор-

ний

І

хло-

пець

хоть

ку-

ди

ко-

зак,

У-

давсь

на

все-

є

зле

про-

вор-

ний,

За-

взя-

ті-

ший

од

всіх

бур-

лак.

Но

гре-

ки,

як

спа-

лив-

ши

Тро-

ю,

Зро-

би-

ли

з не-

ї

скир-

ту

гно-

ю,

Він,

взяв-

ши

тор-

бу,

тя-

гу

дав;

За-

брав-

ши

де-

я-

ких

тро-

ян-

ців,

Ос-

ма-

ле-

них,

як

ги-

ря,

лан-

ців,

П'я-

та-

ми

з Тро-

ї

на-

ки-

вав.

2 Він,

швид-

ко

по-

ро-

бив-

ши

чов-

ни,

На

си-

нє

мо-

ре

по-

спус-

кав,

Тро-

ян-

ців

на-

са-

жав-

ши

по-

вні,

І

ку-

ди

о-

чі

по-

чух-

рав.

Но

зла

Ю-

но-

на,

су-

ча

до-

чка,

Роз-

куд-

ку-

да-

ка-

лась,

як

квоч-

ка, -

Е-

не-

я

не

лю-

би-

ла -

страх;

Дав-

но

у-

же

во-

на

хо-

ті-

ла,

Йо-

го

щоб

душ-

ка

по-

ле-

ті-

ла

К чор-

там

і

щоб

і

дух

не

пах.

3 Е-

ней

був

тяж-

ко

не

по

сер-

цю

Ю-

но-

ні -

все

ї-

ї

гні-

вив;

Зда-

вавсь

гір-

чій-

ший

їй

від

пер-

цю,

Ні

в чім

Ю-

но-

ни

не

про-

сив;

Но

гірш

за

те

їй

не

лю-

бив-

ся,

Що,

ба-

чиш,

в Тро-

ї

на-

ро-

див-

ся

І

ма-

мо-

ю

Ве-

не-

ру

звав;

І

що

йо-

го

по-

кій-

ний

дядь-

ко,

Па-

рис,

Прі-

а-

мо-

ве

ди-

тят-

ко,

Пу-

ти-

воч-

ку

Ве-

не-

рі

дав.

4 По-

ба-

чи-

ла

Ю-

но-

на

з не-

ба,

Що

пан

Е-

ней

на

по-

ро-

мах;

А

те

шеп-

ну-

ла

су-

ка

Ге-

ба...

Ю-

но-

ну

взяв

ве-

ли-

кий

жах!

Впряг-

ла

в грин-

джо-

ля-

та

па-

вич-

ку,

Схо-

ва-

ла

під

ки-

бал-

ку

мич-

ку,

Щоб

не

сві-

ти-

ла-

ся

ко-

са;

Взя-

ла

спід-

ни-

цю

і

шну-

рів-

ку,

І

хлі-

ба

з сіл-

лю

на

та-

ріл-

ку,

К Е-

о-

лу

мча-

лась,

як

о-

са.

5 "Здо-

ров,

Е-

о-

ле,

па-

не-

сва-

ту!

Ой,

як

ся

ма-

єш,

як

жи-

веш? -

Ска-

за-

ла,

як

ввій-

шла

у

ха-

ту,

Ю-

но-

на. -

Чи

гос-

тей

ти

ждеш?.."

По-

ста-

ви-

ла

та-

ріл-

ку

з хлі-

бом

Пе-

ред

ста-

рим

Е-

о-

лом-

ді-

дом,

Са-

ма

же

сі-

ла

на

ос-

лін.

"Будь

лас-

кав,

сва-

тонь-

ку-

ста-

ри-

ку!

Із-

бий

Е-

не-

я

з пан-

те-

ли-

ку,

Те-

пер

пли-

ве

на

мо-

рі

він.

6 Ти

зна-

єш,

він

я-

кий

су-

ці-

га,

Па-

ли-

во-

да

і

гор-

ло-

різ;

По

сві-

ту

як

і-

ще

по-

бі-

га,

Чи-

їхсь

ба-

гаць-

ко

вил-

лє

сліз.

По-

шли

на

йо-

го

ли-

хо

зле-

є,

Щоб

лю-

ди

всі,

що

при

Е-

не-

ї,

По-

слиз-

ли

і

щоб

він

і

сам...

За

се-

є

ж дів-

ку

чор-

ноб-

ри-

ву,

Смач-

ну-

ю,

гар-

ну,

у-

род-

ли-

ву

То-

бі

я,

да-

ле-

бі,

що

дам".

7 "Гай,

гай!

ой,

дей

же

йо-

го

ка-

ту!

Е-

ол

на-

су-

пив-

шись

ска-

зав. -

Я

все

б зро-

бив

за

сю-

ю

пла-

ту,

Та

віт-

ри

всі

по-

роз-

пус-

кав:

Бо-

рей

не-

дуж

ле-

жить

з по-

хміл-

ля,

А

Нот

по-

ї-

хав

на

ве-

сіл-

ля,

Зе-

фір

же,

дав-

ній

не-

го-

дяй,

З дів-

ча-

та-

ми

за-

же-

ни-

хав-

ся,

А

Евр

в по-

ден-

щи-

ки

на-

няв-

ся, -

Я

к хо-

чеш,

так

і

по-

миш-

ляй!

8 Та

вже

для

те-

бе

о-

бі-

ща-

юсь

Е-

не-

є-

ві

я

ля-

пас

дать;

Я

хут-

ко,

мит-

тю

по-

ста-

ра-

юсь

В тріс-

тя

йо-

го

к чор-

там

за-

гнать.

Про-

щай

же!

швид-

че

у-

би-

рай-

ся,

О-

бі-

цян-

ки

не

за-

бу-

вай-

ся,

Бо

по-

слі,

чу-

єш,

ні-

чи-

чирк!

Як

збре-

шеш,

то

хо-

ча

над-

сядь-

ся,

На

лас-

ку

по-

слі

не

по-

надь-

ся,

Тог-

ді

від

ме-

не

возь-

меш

чвирк".

9 Е-

ол,

ос-

тав-

шись

на

гос-

по-

ді,

Зіб-

рав

всіх

віт-

рів

до

дво-

ра,

Ве-

лів

по-

га-

ній

буть

по-

го-

ді...

Як-

раз

на

мо-

рі

і

го-

ра!

Все

мо-

ре

за-

раз

спу-

зи-

ри-

ло,

Во-

до-

ю

мов

в клю-

чі

за-

би-

ло,

Е-

ней

тут

крик-

нув,

як

на

пуп;

За-

пла-

кав-

ся

і

за-

ри-

дав-

ся,

По-

шар-

пав-

ся,

у-

весь

под-

рав-

ся,

На

тім'-

ї

на-

че-

сав

аж

струп.

10 Про-

кля-

ті

ви-

ри

роз-

ду-

ли-

ся,

А

мо-

ре

з ли-

ха

аж

ре-

ве;

Слізь-

ми

тро-

ян-

ці

об-

ли-

ли-

ся,

Е-

не-

я

за

жи-

віт

бе-

ре;

Всі

чов-

ни-

ки

їх

роз-

чух-

ра-

ло,

Ба-

гаць-

ко

війсь-

ка

тут

про-

па-

ло;

Тог-

ді

на-

бра-

лись

всі

сто

лих!

Е-

ней

кри-

чить,

що "

я

Не-

пту-

ну

Пів-

ко-

пи

гро-

шей

в ру-

ку

су-

ну,

А-

би

на

мо-

рі

штурм

у-

тих".

11 Не-

птун

із-

дав-

на

був

дря-

піч-

ка,

По-

чув

Е-

не-

їв

го-

ло-

сок;

Шат-

нув-

ся

за-

раз

із

за-

піч-

ка,

Пів-

ко-

пи

для

йо-

го

ку-

сок!..

І

мит-

тю

о-

сід-

лав-

ши

ра-

ка,

Схва-

тивсь

на

йо-

го,

мов

бур-

ла-

ка,

І

вир-

нув

з мо-

ря,

як

ка-

рась.

За-

го-

мо-

нів

на

віт-

рів

гріз-

но:

"Чо-

го

ви

гу-

де-

те

так

різ-

но?

До

мо-

ря,

зна-

є-

те,

вам

зась!"

12 От

тут-

то

віт-

ри

сха-

ме-

ну-

лись

І

ну

всі

дра-

ла

до

но-

ри;

До

ля-

са

мов

ля-

хи

шат-

ну-

лись,

А-

бо

од

ї-

жа-

ка

тхо-

ри.

Не-

птун

же

за-

раз

взяв

мі-

тел-

ку

І

ви-

мів

мо-

ре,

як

сві-

тел-

ку,

То

со-

нце

гля-

ну-

ло

на

світ.

Е-

ней

тог-

ді

як

на-

ро-

див-

ся,

Ра-

зів

із

п'ять

пе-

ре-

хрес-

тив-

ся;

Зве-

лів

го-

то-

ви-

ти

о-

бід.

13 По-

кла-

ли

шаль-

ов-

ки

со-

сно-

ві,

Кру-

гом

на-

ста-

ви-

ли

ми-

сок;

І

стра-

ву

вся-

ку-

ю,

без

мо-

ви,

В го-

лод-

ний

пха-

ли

все

ку-

ток.

Тут

з са-

лом

га-

луш-

ки

ли-

га-

ли,

Ле-

міш-

ку

і

ку-

ліш

гли-

та-

ли

І

бра-

гу

кух-

ли-

ком

тяг-

ли;

Та

і

го-

рі-

лоч-

ку

хлис-

та-

ли, -

На-

си-

лу

із-

за

сто-

лу

вста-

ли

І

спа-

ти

по-

слі

всі

ляг-

ли.

14 Ве-

не-

ра,

не

по-

слід-

ня

шльо-

ха,

Про-

вор-

на,

враг

ї-

ї

не

взяв,

По-

ба-

чи-

ла,

що

так

по-

ло-

ха

Е-

ол

син-

ка,

що

аж

за-

хляв;

У-

ми-

ла-

ся,

при-

че-

пу-

ри-

лась

І,

як

в не-

ді-

лю,

на-

ря-

ди-

лась,

Хоть

би

до

дуд-

ки

на

та-

нець!

Взя-

ла

о-

чі-

пок

гре-

зе-

то-

вий

І

кун-

туш

з у-

са-

ми

люс-

тро-

вий,

Піш-

ла

к Зе-

ве-

су

на

ра-

лець.

15Зе-

вес

тог-

ді

кру-

жав

си-

ву-

ху

І

о-

се-

лед-

цем

за-

ї-

дав;

Він,

сьо-

му

ви-

пив-

ши

вось-

му-

ху,

По-

слід-

ки

з квар-

ти

ви-

ли-

вав.

Прий-

шла

Ве-

не-

ра,

іс-

кри-

вив-

шись,

За-

пла-

кав-

ши

і

за-

віс-

крив-

шись,

І

ста-

ла

хли-

пать

пе-

ред

ним:

"Чим

пред

то-

бо-

ю,

ми-

лий

та-

ту,

Син

за-

слу-

жив

та-

ку

мій

пла-

ту?

Ій-

он,

мов

в свин-

ки,

гра-

ють

їм.

16 Ку-

ди

йо-

му

у-

же

до

Ри-

му?

Хі-

ба

як

здох-

не

чорт

в ро-

ві!

Як

вер-

неть-

ся

пан

хан

до

Кри-

му,

Як

же-

нить-

ся

сич

на

со-

ві.

Хі-

ба

б у-

же

та

не

Ю-

но-

на,

Щоб

не

вка-

за-

ла

ма-

ко-

го-

на,

Що

й до-

сі

слу-

ха-

є

чме-

лів!

Ко-

ли

б во-

на

та

не

бі-

си-

лась,

За-

мов-

кла

і

не

ка-

ме-

зи-

лась,

Щоб

ти

се

сам

їй

із-

ве-

лів".

17 Ю-

пи-

тер,

все

до-

пив-

ши

з куб-

ка,

По-

гла-

див

свій

ру-

ко-

ю

чуб:

"Ох,

до-

цю,

ти

мо-

я

го-

луб-

ка!

Я

в прав-

ді

твер-

дий

так,

як

дуб.

Е-

ней

збу-

ду-

є

силь-

не

царс-

тво

І

за-

ве-

де

сво-

є

там

панс-

тво;

Не

ма-

лий

бу-

де

він

па-

нок.

На

пан-

щи-

ну

ввесь

світ

по-

го-

нить,

Ба-

гаць-

ко

хлоп-

ців

там

на-

пло-

дить

І

всім

їм

бу-

де

ва-

та-

жок.

18 За-

ї-

де

до

Ди-

до-

ни

в гос-

ті

І

бу-

де

там

бень-

ке-

то-

вать;

По-

лю-

бить-

ся

ї-

ї

він

мос-

ці

І

бу-

де

бі-

си-

ки

пус-

кать.

І-

ди,

не-

бо-

го,

не

жу-

ри-

ся,

По-

по-

не-

діл-

куй,

по-

мо-

ли-

ся,

Все

бу-

де

так,

як

я

ска-

зав".

Ве-

не-

ра

ни-

зько

по-

кло-

ни-

лась

І

з па-

нот-

цем

сво-

їм

про-

сти-

лась,

А

він

ї-

ї

по-

ці-

ло-

вав.

19 Е-

ней

про-

чу-

мав-

ся,

про-

спав-

ся

І

го-

лод-

раб-

ців

по-

зби-

рав,

Зо

всім

зіб-

рав-

ся

і

ук-

лав-

ся,

І,

скіль-

ко

вид-

но,

по-

чух-

рав.

Плив-

плив,

плив-

плив,

що

аж

об-

рид-

ло,

І

мо-

ре

так

йо-

му

о-

гид-

ло,

Що

бі-

сом

на

йо-

го

ди-

вивсь.

"Ко-

ли

б, - ка-

же, -

у-

мер

я

в Тро-

ї,

У-

же

б не

пив

се-

ї

гір-

ко-

ї

І

мар-

не

так

не

во-

ло-

чивсь".

20 По-

тім

до

бе-

ре-

га

при-

став-

ши

З тро-

янс-

твом

го-

лим

всім

сво-

їм,

На

зем-

лю

з чов-

нів

по-

вста-

вав-

ши,

Спи-

тавсь,

чи

є

що

їс-

ти

їм?

І

за-

раз

чо-

гось

по-

по-

ї-

ли,

Щоб

на

пу-

ті

не

ос-

ла-

бі-

ли;

Піш-

ли,

ку-

ди

хто

за-

по-

пав.

Е-

ней

по

бе-

ре-

гу

по-

пхав-

ся,

І

сам

не

знав,

ку-

ди

сло-

няв-

ся,

Аж

гульк -

і

в го-

род

при-

чва-

лав.

21 В тім

го-

ро-

ді

жи-

ла

Ди-

до-

на,

А

го-

род

звав-

ся

Кар-

фа-

ген,

Ро-

зум-

на

па-

ні

і

мо-

тор-

на,

Для

не-

ї

тро-

хи

сих

і-

мен:

Тру-

дя-

ща,

ду-

же

праць-

о-

ви-

та,

Ве-

се-

ла,

гар-

на,

са-

но-

ви-

та,

Бід-

няж-

ка -

що

бу-

ла

вдо-

ва;

По

го-

ро-

ду

тог-

ді

гу-

ля-

ла,

Ко-

ли

тро-

ян-

ців

по-

встрі-

ча-

ла .

Та-

кі

ска-

за-

ла

їм

сло-

ва:

22 "Від-

кіль

та-

кі

се

голь-

ті-

па-

ки?

Чи

ри-

бу

з До-

ну

ве-

зе-

те?

Чи,

мо-

же,

ви-

ход-

ці-

бур-

ла-

ки?

Ку-

ди,

про-

ча-

не,

ви

йде-

те?

Я-

кий

вас

враг

сю-

ди

на-

пра-

вив?

І

хто

до

го-

ро-

да

при-

ча-

лив?

Я-

ка

ж ва-

та-

га

роз-

би-

шак!"

Тро-

ян-

ці

всі

за-

мур-

мо-

та-

ли,

Ди-

до-

ні

ни-

зько

в но-

ги

па-

ли,

А

встав-

ши,

їй

мов-

ля-

ли

так:

23 "Ми

всі,

як

бач,

на-

род

хре-

ще-

ний,

Во-

ло-

чим-

ся

без

та-

ла-

ну,

Ми

в Тро-

ї,

зна-

єш,

по-

рож-

де-

ні,

Е-

ней

пус-

тив

на

нас

ма-

ну;

Да-

ли

нам

гре-

ки

про-

чу-

ха-

на

І

са-

мо-

го

Е-

не-

я-

па-

на

В три

вир-

ви

виг-

на-

ли

від-

тіль;

Зве-

лів

по-

ки-

ну-

ти

нам

Тро-

ю,

Під-

мо-

вив

пла-

ва-

ти

з со-

бо-

ю,

Те-

пер

ти

зна-

єш,

ми

від-

кіль.

24 По-

ми-

луй,

па-

ні

бла-

го-

род-

на!

Не

дай

за-

ги-

нуть

го-

ло-

вам,

Будь

ми-

лос-

ти-

ва,

будь

не-

злоб-

на,

Е-

ней

спа-

си-

бі

ска-

же

сам.

Чи

ба-

чиш,

як

ми

о-

бід-

ра-

лись!

Уб-

ран-

ня,

по-

сто-

ли

по-

рва-

лись,

Ох-

ля-

ли,

ні-

би

в дощ

ще-

ня!

Ко-

жу-

хи,

сви-

ти

по-

гу-

би-

ли

І

з го-

ло-

ду

в ку-

лак

тру-

би-

ли,

Та-

ка

нам

лу-

чи-

лась

пе-

ня".

25 Ди-

до-

на

гір-

ко

за-

ри-

да-

ла

І

з бі-

ло-

го

сво-

го

ли-

ця

Пла-

точ-

ком

сльо-

зи

об-

ти-

ра-

ла:

"Ко-

ли

б, - ска-

за-

ла, -

мо-

лод-

ця

Е-

не-

я

ва-

шо-

го

зла-

па-

ла,

У-

же

б тог-

ді

ве-

се-

ла

ста-

ла,

Тог-

ді

Ве-

лик-

день

був

би

нам!"

Тут

плюсь -

Е-

ней,

як

буд-

то

з не-

ба:

"Ось,

ось-

де

я, .

ко-

ли

вам

тре-

ба!

Ди-

до-

ні

по-

кло-

ню-

ся

сам".

26 По-

тім

з Ди-

до-

но-

ю

об-

няв-

шись,

По-

ці-

ло-

ва-

лись

гар-

но

всмак;

За

ру-

чень-

ки

бі-

лень-

кі

взяв-

шись,

Ба-

ла-

ка-

ли

то

сяк,

то

так.

Піш-

ли

к Ди-

до-

ні

до

гос-

по-

ди

Че-

рез

ве-

ли-

кі

пе-

ре-

хо-

ди,

Ввій-

шли

в світ-

ли-

цю

та

й на

піл;

Пи-

ли

на

ра-

до-

щах

си-

ву-

ху

І

ї-

ли

сім'-

я-

ну

ма-

ку-

ху,

По-

кіль

клик-

ну-

ли

їх

за

стіл.

27 Тут

ї-

ли

роз-

ни-

ї

по-

тра-

ви,

І

все

з по-

лив'-

я-

них

ми-

сок,

І

са-

мі

гар-

ни-

ї

при-

пра-

ви

З но-

вих

кле-

но-

вих

та-

рі-

лок:

Сви-

ня-

чу

го-

ло-

ву

до

хрі-

ну

І

лок-

ши-

ну

на

пе-

ре-

мі-

ну,

По-

тім

з під-

ле-

во-

ю

ін-

дик;

На

за-

кус-

ку

ку-

ліш

і

ка-

шу,

Ле-

міш-

ку,

зуб-

ці,

пут-

рю,

ква-

шу

І

з ма-

ком

ме-

до-

вий

шу-

лик.

28 І

куб-

ка-

ми

пи-

ли

слив'-

ян-

ку,

Мед,

пи-

во,

бра-

гу,

си-

рі-

вець,

Го-

ріл-